Обдарованість у світлі принципів ідентифікації: сутнісні характеристики і підходи до вимірювання

Анотація

Зміст статті складає виклад результатів спроби виокремлення і опису принципів ідентифікації обдарованості. Точкою відліку цієї дослідницької ініціативи обрано загальнонаукове значення поняття принципу. Загальнонауковий зміст категорії принципу окреслено засобами таких констатацій. Принцип відображає стійкі характеристики і ключові функціональні тенденції, що зумовлюють специфіку феномена як цілісного утворення, містить схеми його об’єктивного розуміння і пояснення, а також алгоритми вимірювання із зазначенням рамок реалістичних можливостей і обмежень та правила цілеспрямованої взаємодії з ним для розв’язання практичних проблем і завдань. Принципи ідентифікації обдарованості трактуються як конструкти, що відображають результати її дослідницького пізнання, ступінь її розуміння як феномена і відіграють роль орієнтирів у побудові подальших її досліджень, а також ідентифікації її як феномена та її особливостей у практичних цілях: для її розвитку, забезпеченні умов для досягнення індивідом оптимальних ступенів продуктивності своєї обдарованості. Гіфтологічні діагностичні принципи віддзеркалюють загальні закономірності виникнення, функціонування і розвитку обдарованості. Вони являють собою когнітивні утворення, конструкти наукового мислення, що застосовуються в пізнанні природи феномена обдарованості в ролі інструмента, який визначає параметри і межі можливостей проведення дослідницьких і діагностичних вимірювань. У статті наведено дефінітивний опис таких принципів дослідження і ідентифікації обдарованості: принцип специфічності; принцип автентичності; принцип продуктивності; принцип асоціації; принцип когнітивної складності; принцип цінності ефекту обдарованості; принцип ступеня вираженості обдарованості; принцип динаміки; принцип гнучкості; принцип презумпції бездарності.